Готовый перевод Творець вмінь. 1 Книга. Незручна реальність / Творець вмінь. 1 Книга. Незручна реальність: Глава 1: 8 років

Пройшовши декілька сотень кілометрів, втомлений караван все-таки зміг відшукати місто серед пустелі – одне з безлічі міст, збудованих століття тому, коли Карл Х зібрав сто тисячне військо висококваліфікованих військових магів, ніхто не міг зупинити наступ Карла на землі інших імперій, тому вже 114 років на континенті панує лише одна імперія.

Зупинившись табором біля воріт міста, караван нарешті зміг відпочити після безлічі ночей серед пустельних бурь

…

Ранок наступного дня почався з приємних новин для багатьох місцевих купців, але точно не для їх рабів та працівників

-ей, ви двоє, несіть ці ящики на склад, та якомога швидше вертайтеся!

Вказав чоловік в розкішному одягу на Марка та Луі, насупивши очі, як справжнісінький купець

Швидко виконуючи завдання їхнього роботодавця, обоє хлопців не могли не говорити про майбутнє

-Луі, завтра тобі виповниться 18 років! Якщо ти отримаєш хорошу навичку, не забудь свого старенького та кволого друга

Покашлюючи промовив Марк тихим голосом. В цьому світі коли людям виповнюється 18 років, «система» дарує навичку, яка найбільше підходить цій чи іншій людині. Варіативність навичок може починатися чимось банальним, як от пошвидшене одягання черевиків, і закінчуватися такими речами, як магія

-вибачте мене, чоловіче, але я не розумію хто ви

Сміючись прокричав Луі, не в змозі більше нести ці важкі ящики. Але все-таки хлопці не могли відпочивати, оскільки сьогодні дуже важливий день для їхнього начальника

Сьогодні можливо був останній день Луі на цій роботі, тому він був не радий цьому каравану більше ніж більшість працівників сьогодні, але робота – це робота

Поставивши ящики на складі, хлопці нарешті мали можливість обернутися та глянути, як ще шестеро людей несли важкі ящики.

-доброго ранку!

З посмішкою крикнув Ал – ще один працівник цього жорстокого купця

В Луі було лише двоє друзів в житті – це Марк та Ал

Одного разу, коли 10 річний Луі прокинувся серед невеличкого дому, він зміг знайти лише один невеличкий папірець, на якому було написано

«вибач що я так чиню, але я не зможу витримати це спокійне життя надалі, оскільки тобі вже 10 років, я вважаю ти маєш достатньо сили та розуму щоб самостійно влаштуватися на роботу куди-небудь. Більше ми не побачимось. Батько»

Абсурдна ситуація. Луі все ще не може зрозуміти чому батько проявив таку жорстокість по відношенню до нього, оскільки він здавався йому…доброю людиною. Але час іде, роки линуть, цього року Луі вже не міг згадати обличчя свого батька, тому надія на те, щоб зустріти його – пропала

так і пройшов увесь цей день. Луі мислив над своїм життям, та тягав важкі ящики та коробки 12 годин, щоб хоч трохи заробити на хліб. Часу на розмови більше не було, та й інші не хотіли витрачати важливу для них енергію на звичайні розмови.

(сподіваюсь завтра я прокинусь і зможу зажити новим життям, не так як Марк)

Марк йшов збоку Луі, трохи в кращому фізичному стані, але це не заставило Луі відмовитися від погляду з нотками співчуття

Марку вже 18 років та 2 місяці, він не зміг отримати хорошу навичку, тому він все ще працює, тягаючи важкі речі разом з іншими такими невдахами

Пам’ятаю як Марк прийшов на своє 18 річчя на роботу, засмучений та стурбований, здавалося що він заплаче в наступну ж мить, вже тоді Луі та Алу було зрозуміло, що він не виграв цю лотерею

-я отримав «міцний гаманець», тепер в мене важко викрасти гаманець…

Того дня усі троє втекли з роботи та добряче випили в дешевому барі

Через такі пусті думки, день немов би швидше завершувався

*бум!*

В цей момент Луі немов би вернувся в реальність та озирнувся. Нажаль він помітив звідки йшов шум – близько від площі, де купець все ще купував різні речі, зачепившись за камінь, один з працівників впав на бік, та розбив один з ящиків, звідти одразу ж випали десятки банок, та розбилися об землю

-т-т-ти смієш!?

Купець також помітив цього нещасливого чоловіка середніх років. Він підбіг, порахував кількість розбитих банок, та почав лупцювати ногами свого підлеглого, промовляючи:

-ти ледащо! Я вже давно помітив як ти лінуєшся, але ти ще й посмів розбити цю партію зілль! я позбавляю тебе заробітної плати на наступні два місяці.

Ось що більше за все ненавидів  Луі. Цей купець як і всі інші вищі статусом – не відмовляють собі в побитті та приниженні інших, нижчих за себе статусом. Можна ж усе завершити всього лиш декількома словами, навіщо робити щось таке безглузде!?

Можливо це й не має викликати таку лють у 18 річного хлопчини, але така нелогічність світу, де вищі за статусом знущаються з нижчестоящих – аж ніяк не подобалася Луі

Закривши очі, Луі взяв наступний ящик та вирішив не брати участь в цій трагедії. Він завжди радий допомогти іншим, але через своє майже що банкротство, Луі аж ніяк не міг допомогти цьому чоловіку

Через декілька годин завершився робочий день, та Луі став біля складу, дивлячись на потемнівше небо

-вже близько 22 години, а зорі все ще не видно…

Тихо промовив Луі, прищурившись в певному напрямку. Його батько в дитинстві розповідав, що ця зоря допомагає знайти шлях в будь-якій ситуації, оскільки з’являється на небі щоночі

-Друже, ти як завжди споглядаєш на небо

З складу вийшов Марк, а позаду нього Ал – він був інтровертом, тому не часто проявляв ініціативу в розмовах

-ось вже вісім років поспіль

З невеличкою ностальгією сказав Луі та вирушив в район, найближчий до стін – місце проживання найнижчого прошарку суспільства, з однієї сторони йшов Марк, а з іншої Ал, це додало оптимізму та віри в майбутнє хлопцю

-хлопці, якщо я завтра не з’явлюсь на роботі, це буде означати що я отримав хорошу навичку!

-ти такий впевнений в собі, не те що в нашу першу зустріч

Марк почав розказувати про те, як вперше зустрів Луі, про його розгублений вигляд та те як він просив допомогу

-хаха, тоді ми добряче отримали від боса, все ще відчуваю біль в райони сідниць…

Усім трьом прийшлося пережити безліч пригод за ці вісім років

Прийшовши в знайомий  по жахливому запаху район,  Марк помітив

-о, здається сьогодні комусь не повезло..

-не думай про це, можливо це був просто крадій..

Перебив його Ал, йому не подобалися розмови про насилля та вбивства, та він не розказував чому усі ці роки

-добре-добре, давайте тоді розходитись, спокійної усім ночі! Особливо тобі, Луі

-спокійної, старий і кволий дід Марк!

І от, Луі за кілька хвилин опинився на порозі свого маленького дерев’яного дому, криша якого була перекрита сіном, що звично для цього району

Відчинивши дерев’яні двері ключем, він швидко зайшов та зачинив їх. У домі було лише одне вікно, але воно знаходилося на висоті двох метрів, щоб крадії не могли забратися в дім, тому воно не могло дати жодного промінчика місячного сяйва в таку темну ніч

Дім – це всього лиш одна кімната маленького розміру, тому орієнтуватися тут було легко. Йдучи до ліжка, Луі перевірив схованку в підлозі, в якій були сховані всі його гроші

(все на місці)

Помацавши декілька монет, хлопчина був задоволений цілісністю своїх збережень, тому швидко сховавши все назад, він наблизився до свого ліжка, та впав на нього, немов втратив контроль над тілом

(це був важкий день)

Подумав хлопчина перед тим, як поринути в світ снів

…

На ліжку, вкритому сіном, мирно спав хлопчина, ростом 175 см, що вважалося трохи більше норми, та русим волоссям, наповненим сіном

*ааааа!*

І ось, настав новий день

 близько 6 годин ранку пролунав жіночий крик, від якого прокинувся Луі

-не очікував почути таке сьогодні..

Сказав хлопчина, відкриваючи очі, повні ненависті до насилля

Пролунав дзвінкий і м’який одночасно звук, після чого Луі побачив перед собою повідомлення, яке висіло у повітрі

«вітаю гравця з пробудженням

в честь вашого пробудження генерується навичка..

згенеровано. ваша навичка - [створення навичок]»

http://tl.rulate.ru/book/83890/2687126