Готовый перевод Творець вмінь. 1 Книга. Незручна реальність / Творець вмінь. 1 Книга. Незручна реальність: Глава 2: Початок становлення

«вітаю гравця з пробудженням

в честь вашого пробудження генерується навичка..

згенеровано. ваша навичка - [створення навичок]»

-а!?

Луі швидко сів на ліжко, він все ще не бачив тексту повідомлень, оскільки лишень проснувся і хотів сісти якомога зручніше, щоб насолодитися цим моментом

-хмм…

Сів Луі, та розплющив очі. Читав він помало, оскільки давно не мав змоги бачити текст, останній що він бачив – це лист його батька, отже..він не читав ось уже 8 років ані слова!

-от же я неук…

Сказав сам собі Луі, не в змозі прочитати деякі слова з першого разу. Але він не вважав це великою проблемою, оскільки він не спішив, бажання насолодитися цим текстом продовжувало уповільнювати швидкість читання хлопця

-створення нави..чок..

Дочитавши повідомлення,  Луі продовжував сидіти спантеличений в повній тишині, не було чути ні душі, допоки ще один системний звук не пролунав

«[створення навичок]

Надає можливість накопичення сутності навичок,

Та подальшого її використання для створення [навичок]»

-…

Луі усвідомлював свою навичку

-тобто..це неймовірна навичка!

Емоційна напруга хлопчини впала, та він міг розслабитися вперше за 8 років, оскільки він отримав щось дуже корисне!

-я хочу створити навичку…сильне тіло!

«неможливо використати вашу навичку через недостатню кількість очків сутності (0/100)»

-чорт!

Не міг не вимовити Луі

-звісно, не може ж прийти велика сила просто так…

Вставши з ліжка,  хлопець з блакитними очима  подивився на невеличку дерев’яну коробку, яка стояла посередині кімнати

В ній не знаходилося нічого окрім трьох крихт хліба

-і тут підстава! Прийдеться іти на ринок

Не в змозі мислити на пустий шлунок, Луі накинув на себе свою звичайну колючу сорочку та такі ж штани, після чого взяв трохи грошей з своєї схованки та вийшов з дому, не забувши його зачинити

Йдучи по земляній стежці, Луі не міг не подумати про свою роботу. Зазвичай саме в цій годині Луі виходить з своєї домівки та прямує в напрямку складу, де проводить незабутні дні. Зазвичай він працював по 12 годин, але коли приїжджав караван, то хлопець затримувався на складі до ночі, як от учора. Думаючи про це, Луі втомився, настільки сильно йому не подобалася своя робота

-більше я туди не вернусь…

Йти з трущоб до ринку було нелегкою роботою. Який дурень буде продавати свої товари близько до цих бідняків, які завжди могли вкрасти їх дорогоцінні товари, тому місцевий ринок знаходився поблизу центра міста

Як не дивно, Луі не зустрів ні одного знайомого впродовж усього шляху, не дивлячись на те, що його робота знаходилась на шляху до ринку

-підходьте! Подивіться на ці прекрасні намиста з ракушок, цей товар потрапив в мої руки зовсім недавно, тому поспішіть купити, доки ці намиста не розібрали!

-ей, хлопче, чи не хочеш ти придбати смажені гриби?

-у мене залишилося всього троє таких соковитих кур, купуйте швидше!

Наближаючись до ринку, Луі міг чути викрики продавців, які хотіли нажитися на інших

Дійшовши до цього шуму, Луі знав куди іти далі – невелике містечко близько краю ринку, майже непомітне звичайним покупцям, але для таких як Луі – це місце було як сонячне проміння – могло допомогти йому прожити ще декілька днів на цьому світі

На тонкому коврику сидів чоловік середніх років з сивою бородою, напевне він багато пережив в своєму житті, навіть не дивлячись на бороду, це можна було зрозуміти по кількості шрамів на його обличчі та руках

-привіт сер

-здоровенькі були, хлопче

Чоловік був надзвичайно привітнім, не дивлячись на свій жорстокий вигляд

Луі пам’ятає, як вперше зустрів цього чоловіка, шукаючи дешеву їжу на ринку, тоді хлопчині було всього 11, тому для нього цей чоловік виглядав ще жахливіше

-мені як завжди, два хліба та два літри води

-добре..

Луі передав свій великий бурдюк чоловіку. Це одна з небагатьох речей, які залишилися Луі від батька

В цей час, жахливо брудний чоловік набрав хлопцю води та хлібу

-з тебе 20 мідних монет

-ось, тримайте

В цьому світі система грошей була на диво міцна та розумна

Найменша грошова одиниця – це мідна монета, після неї іде срібна, яка вартує як 100 мідних, а далі, як розказував Луі батько – іде золота монета. Такими монетами користуються лише багатії та їх діти, навіть деякі доволі великі місцеві купці не можуть собі дозволити тримати в руках одну таку монету, адже вона вартувала 100 срібних монет! Якщо врахувати, що один хліб, який купив Луі коштував 5 мідних монет, то за 1 золоту монету можна було купити цілих 2000 хлібин! Цілком ймовірно що цього було б досить, щоб побудувати хлібний дім

Думаючи про це, Луі продовжив свій шлях додому, це займе в нього ще 30 хвилин, тобто в домі він буде близько 7:00

Йдучи по вулиці, Луі не міг їсти оскільки повинен був оберігати свої харчі, які в будь-який момент могли викрасти місцеві дрібні крадії

*шух*

Зайшовши в дім, та зачинивши двері, Луі поставив один хліб в ящик, а інший, тримаючи в руці, почав їсти на ліжку та запивати хліб водою

Справа в тім, що звичайний хліб коштував близько 15 мідних монет, але Луі не міг його собі дозволити, тому купував черствий ржаний хліб, який встиг зіпсуватися до того, як його купив середній прошарок суспільства

-мм, сьогодні смак хліба…трохи кращий ніж зазвичай! Ха-ха, з днем народження мене..

З сарказмом промовив Луі та почав мислити над своєю навичкою

(оскільки я не хочу більше працювати на цього проклятого купця, мені прийдеться знайти інший спосіб заробітку..а, а ще потрібно буде подумати як отримати сутність навичок)

Не дивлячись на таку «сильну» навичку, Луі не міг не думати про гроші в першу чергу, напевне це сталося через його важке..дитинство

Думка про те, щоб розказати іншим про свою навичку одразу ж відпала, оскільки не можна довіряти таке іншим, особливо незнайомцям, особливо таким як держслужбовці та багатії, оскільки вони точно будуть використовувати хлопця в власних інтересах

З’ївши половину хліба, Луі зупинився, та поклав іншу половину в ящик, промовляючи

-отже…я навіть не уявляю як мені заробити гроші будучи одним…тому краще спочатку буде подумати про свою навичку

Хлопець вважав, що йому буде легше почати думати про навичку, якщо він скаже ці слова вголос

Перше що знав Луі – наразі він не може використовувати навичку, оскільки для цього потрібна сутність навичок, а її в хлопця немає

Отже, потрібно отримати цю сутність, але як..

Система не відповідала на запитання, тому Луі прийшлось думати самотужки

Якщо думати логічно, то сутність навичок потрібна для формування навички..отже людині потрібен час, щоб накопити цю сутність та в кінцевому результаті сформувати навичку!

Як хлопець роздумував, коли сутність досягає певної відзначки, навичка формується

(наскільки я пам’ятаю з історій батька, існують магічні тварини, які також народжуються без сили і з часом отримують її..)

Отже, з моїх думок випливає, що магічні звірі також накопичують сутність навичок..а як щодо звичайних тварин? Можливо вони також можуть накопичувати сутність?

Мислячи в цьому руслі, Луі вирішив, що варто спробувати..

Помисливши над своїми діями декілька хвилин, хлопець взяв в одну руку трохи хліба, а в іншу – короткий шматок дошки, який залишився з тих пір, коли він ремонтував вікно, в яке приблизно рік тому заліз крадій. В ту ніч хлопець прокинувся від сильного шуму, та встиг сильно крикнути, щоб крадій налякався та втік, але цей домушник все-таки встиг поламати одну з двох невеличких дошок, якими було наполовину закрите вікно

-ну, ось ти й пригодилась

Сказав Луі дошці, виходячи з дому. Зазвичай йому було самотньо, оскільки не було з ким поговорити після роботи, тому він звик розмовляти сам з собою

Вийшовши з дому, Луі одразу ж пішов за свій дім – вузький прохід між двома будинками, в кінці якого була розвилка на ще дві вузькі доріжки. Саме за будинком хлопчини знаходився каналізаційний люк

Сам люк був виготовлений з дерева, Луі міг знайти тільки два пояснення цьому – або місто вважало, що цей нижчий прошарок суспільства вкраде сталеві люки, тому не варто навіть встановлювати їх сюди, або ж так і сталося, тому й немає сталевого люка, як на головних вулицях міста

Завершивши думати про цю невеличку історію одного люка, Луі відкрив його та почув жахливий сморід

-охх, треба ж було отримати таку навичку..

Отже, Луі вирішив спіймати щура в каналізації цього величезного міста та дізнатися чи його думка про сутність навичок має право на існування

http://tl.rulate.ru/book/83890/2687128