Готовый перевод Творець вмінь. 1 Книга. Незручна реальність / Творець вмінь. 1 Книга. Незручна реальність: Глава 3: Кляті щури!

*писк-писк*

Відставивши люк в сторону, Луі побачив доволі глибокий спуск, як мінімум 5 метрів  спуску було видно хлопцю з першого погляду

(отже, далеко відходити від спуску не вийде)

Думав Луі. Оскільки у нього не було жодного джерела освітлення, він міг користуватися лише сонячним промінням

Спускаючись все далі, Луі знову ж подумав про продуманість цих спусків

(навіть на драбині зекономили…)

Адже ніякої драбини тут не було – лише виступаючі по черзі цеглинки з стіни. На перший погляд може здатися, що це хороше рішення – нібито зручно, а ще ця імпровізована драбина точно довго буде придатною до використання, але це не так. По-перше, Через велику вологу цього місця, цегла починала руйнуватися вже в перші десятиліття після встановлення, а якщо згадати що це місто було збудоване близько сотні років тому, то можна зрозуміти в якому стані зараз ця каналізація – якщо нічого не зміниться, то через деякий час можливі навіть обвали.. А по-друге, стоячи та тримаючись за ці цеглини дуже легко відхилитися назад та упасти в самісіньке дно каналізації, можливо при взбиранні наверх цей момент легко не помітити, але коли доводиться спускатись – вся рішучість кудись пропадає

Спускаючись, Луі продовжував чути пискіт щурів. Можливо вони обожнювали це містечко, оскільки через цей дерев’яний люк проглядало сонячне проміння

(щурі також люблять сонечко?)

Задаючи собі таке запитання, та сміючись з нього, Луі спустився в каналізацію та озирнувся

Суцільна темрява, серед якої є лише одне кільце світла – те, в якому стояв Луі, закриваючи ніс рукою

(як же тут тхне..)

Стіни покриті пліснявою та мохом, безліч дрібних літаючих комах було чутно з усіх сторін

Луі міг лише побачити, що ця частина каналізації – тунель, шириною три метри та висотою два

Стараючись не дихати, хлопець вирішив швидко завершити цю справу і вернутися в свій дім

(тоді…найлегший спосіб…)

В  цьому тунелі, по середині проходив рів, в якому все змивалося в певному напрямку, а по боках – майже чиста кам’яна поверхня, по якій можна було ходити. Якби не це, то Луі не став би вставати на підлогу, оскільки його взуття – це дві шкурки, які були дуже примітивно зшиті навколо ноги. Луі не мав змоги купити собі взуття, тому прийшлося використовувати підручні матеріали

Поставивши хлібні крихти, які він приніс з собою в центр кола, створеного сонячним промінням, Луі застрибнув на перші ланки «драбини» та став вичікувати, оскільки він ще декілька секунд тому чув звук щурів

Тримаючи в одній руці коротку дошку, Луі прочекав 10 хвилин, перед тим як помітив щура, який швидко добіг до кучі хлібних крихт

(ха!)

І в цей момент хлопчина стрибнув вниз. Швидко приземлившись на ноги, він знову сконцентрувався на невеличкій істоті, та вдарив в місце, де вона знаходилась дошкою

*Бамц!*

Глухий звук роздався серед пустої каналізації, немов грім серед ясного неба

(от…чорт!)

Луі не зміг вдарити щура, він виявився занадто швидким та маленьким. Вхопивши крихти хліба, він втік ще до того як Луі встиг випрямити руку для удару

Дивлячись в темноту, Луі не зміг не прокрутити цю ситуацію у своїх думках, та зробити деякі коректування на майбутнє

Так, він засмучений програшом в цій «битві» з щурем, але це не заставить його здатися в «війні». Проклинаючи щура в думках, Луі виліз з каналізації, та сходив в дім, взяв ящик, в якому зберігав хліб та хліб, тобто невеличкий шматок, після чого вернувся в каналізацію

(напевне після цього варто буде викинути цей ящик…)

Подумав Луі, встановлюючи пастку. Хлопець поклав ящик догори дном, да підпер одну сторону ящика дошкою, яка встигла постраждати від минулого удару

Поклавши приманку в вигляді крихт хліба всередину, хлопець знову почав очікувати

Досить довгий період ніхто не появлявся, та звуків не було чути, голубоокий чоловік продовжував спостерігати не відводячи очей від ящика…

Цього разу щур з’явився через 20 хвилин, можливо це все ще той щур, якого Луі планував вбити.

Швидко заглянувши в ящик, щур вирішив, що небезпеки немає і заліз по хліб. Його старання було видно одразу ж, оскільки він не зачепив дошку та стінки ящика, вся ця сцена відбувалася безшумно

І в цей момент, як і в минулий, Луі стрибнув вниз та вибив ногою дошку в сторону стіни

(ха-ха, нерозумний щур, думав зможеш ще раз мене обхитрити?)

Справа залишалася за малим – якось витягнути щура з ящика та вбити його…

Підібравши дошку, Луі вирішив зробити все якомога простіше…бо інших варіантів у нього не було

Тримаючи дошку напоготові, Луі підсунув ящик до стіни, щоб зменшити шляхи для втечі щура

Коли хлопець морально підготувався, однією рукою він підняв край ящика

*Шух!*

Щур вибіг, не знаючи де він та куди тікати, і в цей момент несвідомий щур відчув удар

*бххц*

Удар по тілу щура був достатньо сильним, щоб навіть звичайна людина відчула серйозну біль та почала плакати

*писк-писк*

Щур сказав свої останні…слова, після яких перестав рухатися

*бххц*

Ще один удар прилетів по тілу, оскільки Луі був не впевнений що щур остаточно вмер

«отримано 0.001 сутності навичок»

Зрачки Луі збільшились, оскільки він не очікував це почути

(все-таки виявилося, що щур не вмер від першого удару)

Саме це здивувало хлопця. Можливо щур був в стані, коли навіть не міг ворухнути тілом через сильну біль, або ж він просто прикидався що вмер, щоб Луі від нього відчепився, але в кінцевому результаті прийшов ще один удар, який розкрив останню іскру щура та вбив його

(отримано…нуль…один..)

Луі не був сильний в математиці. Працюючи на складі, його навчили рахувати від 1 до 100, але числа, спочатку яких знаходився нуль був для нього в новинку

(напевне я отримав дуже мало сутності навичок…отже прийдеться вбити настільки ж дуже багато щурів…оххх)

Луі не був задоволений своїм результатом. Вірніше задоволений підтвердженням своєї теорії, але незадоволений тим, що йому прийдеться вбивати істот для отримання цієї сутності навичок. До того ж, вбивати щурів…по одному..це займе дуже багато часу, якщо продовжувати таким способом..

Дивлячись на щура, кістки якого виглядали з-під шкіри, Луі не міг не відвернутися. Він звісно знав що це буде виглядати гидко, але в даний момент його шлунок вважав за потрібне вийти назовні і більше не вертатися

-кхм

Приводячи свої почуття в норму, серед цього смороду, хлопчина підняв ящик та дошку, після чого піднявся по драбині. Відчуття свіжого повітря після 30 хвилин в каналізації допомогло Луі вернути шлунок на місце

Зачинивши двері, Луі сидів на ліжку та дивився на хліб, поставлений на підлогу. Справа в тім, що в його домі немає інших об’єктів окрім ліжка

-що ж мені тепер робити..

Хліб не відповідав

-може піти за місто та вбивати монстрів?

Хліб все ще не розмовляв з Луі

-але ні…це небезпечно

Вставши з ліжка, хлопець тримав в голові вже не дуже гарно сформований план

-я буду полювати на каналізаційних щурів!

Не довго думаючи, Луі взяв свої заощадження – дві срібні монети, та вирушив на ринок

Йдучи по вулиці, Луі не раз помічав, як від нього відходять прохожі

(от клята каналізація! Напевне від мене тхне через цю кляту каналізацію!)

Дійшовши до ринку, Луі почав шукати потрібний товар, такого тут повинно бути навалом

Йдучи як цінний покупець по ринку, Луі не раз запрошували розглянути товари різні продавці, вони бачили в очах Луі, що сьогодні він планує щось купити. Це був перший момент за усе життя хлопчини, коли він відчув себе…потрібним!?

(якщо у мене завжди будуть гроші, я завжди зможу так себе почувати…)

Думаючи в цьому напрямку, Луі нарешті знайшов потрібний йому товар

-хлопче! Можливо в твоєму домі завелись які-небудь гризуни? Не хочеш перевірити?

Хлопець, вік якого не перебільшував вік Луі сидів на незрозумілій тканині кольору бруківки та показував усім свої товари – засоби проти домашніх шкідників. Серед них були і маленькі ящики, які виглядали знайомими для Луі

-скільки коштує одна мишоловка?

-о, сер, я бачу ви зацікавлені! Ця «модель» коштує всього 60 мідних монет

Луі прищурив очі

-60 монет!? Куплю лише якщо ціна буде 55!

-еей, пане, я не можу робити знижок! Я не виживу, якщо це зроблю

Хлопець на коврику знаходився у такому ж скрутному становищі як і Луі

(як би мені знизити ціну…)

-хмм, давайте тоді за 57!

-пане, і таку знижку не можу..давайте може за 59?..

Продавець був переконаний, що цей чоловік не придбає за такою ціною, адже вона й справді була трохи завищеною, але й аналогів на цьому ринку не було

-…добре! Дайте мені три такі мишоловки!

(чорт, я не зміг навіть скинути ціну, торгуючись з хлопчиною на ринку…потрібно було слідкувати за своїм босом)

Луі згадав, як про нього розказували слуги, які інколи приходили на склад. Одного разу вони розказали, як їх бос зміг купити товар за ціну, вдвічі меншу ніж спочатку пропонував продавець. Це настільки вразило усіх на складі, що вони почали пишатися своїм босом…до того моменту, доки знову не побачили його

-ось сер, три

Луі передав дві срібні монети хлопцю, після чого він перевірив монети, та потім видав решту

-ось ваші 23 монети

Отже, залишалося ще 23 монети, цього вистачить щоб прожити ще..тиждень, якщо я буду голодати

Думаючи про кошти, хлопець не міг не вдихнути побільше повітря в легені, немов це був один з його останніх днів життя

(потрібно ж було так необдумано купувати ці кляті мишоловки, що ж я тепер, щурами буду харчуватися!?...)

І тут Луі задумався, а справді ж, він міг харчуватися щурами!

Думаючи над цією геніальною ідеєю, Луі вирішив куди витратити свої останні гроші

-дайте мені один мішечок вугілля

Отак Луі витратив свої останні кошти на те, що він навіть не міг з’їсти при необхідності

Йдучи назад в свій дім, Луі відчував себе щасливою людиною. Сьогодні він нарешті позбавився важкої праці та відкрив для себе новий спосіб харчування. А бонусом в цьому всьому стало те, що він отримав свою навичку!

Озираючись по сторонам з посмішкою, хлопець не міг не помітити те, що кількість людей на вулиці зменшилась. Думаючи про це, він почув звук дзвону з одного величезного будинку, він не знав що там знаходилося, але ці добрі люди завжди сповіщали інших про годину

*дон…дон..*

Дзвін гучно дзвенів дев’ять разів, після чого затих

(а, отже більшість людей вже зайняли свої робочі місця)

Більша частина середніх та вищих прошарків суспільства приходили на роботу близько 8-9 години, не те що Луі, який прокидався о 6:00, щоб встигнути на роботу

Діставшись свого дому, Луі виклав вугілля в домі, та взявши половину хліба та мишоловки, вирушив в каналізацію

Оскільки тут жили нижчі прошарки суспільства, було дурно очікувати, що по цих землях будуть бігати щурі, напевне їх усіх уже з’їли бідні люди

Залізши в каналізацію, Луі установив три мишоловки, поклавши всередину хліб

Він виліз з каналізації, закрив її люком та направився в дім, щоб трохи відпочити після 120 хвилин ходьби без перестанку

http://tl.rulate.ru/book/83890/2687143